?

Log in

No account? Create an account
Отже, всі говорять про світову кризу. Люди кризи в Європі нема, криза у нас.
Уже протягом 6 -ти років практично раз в рік заїжаю в Німеччину, ціни що були в 2003 році в магазинах ті ж лишилися, навіть скажу більше - подешевшали. Згадую як колись студентом шкода було віддавати євро за кіло цукру в 2004-му, але зайшовши цього року в алді  побачивши що коштує 83 цента остовпів, бо напередодні на нашій рідній Волині ціна на білу смерть піднялася майже вдвічі...
Щодо одягу:
джинси купив - за 5 євро, по  знижці (не було одного гудзика на ширінці), цю проблему вирішив за 5грн в Україні;
взуття можна взяти за 19 євро і преспокійно виходити мінімум 3 роки;
похідне взуття коштувало 49 євро у нас буде коштувати теж саме - 90-120 євро
купив 3 футболки по євро, у нас про це можна тільки мріяти
Зате у нас дівчата красивіші і співаємо гарно:)

Але що дозволяємо нашим політикам з собою поводитися як з бидлом, то це наше прокляття. Пора боротися по справжньому!!!
Якщо хтось захоче спробувати погуляти по горах рекомендую цей маршрут:
Ясіня -Лазещина -Перемичка (ночівля) - Петрос - Говерла (не рекомендую ночувати на території Заросляка, можуть прийти злі дядьки-лісівники в камуфляжі і виписати штраф)

Дивлюсь я на неба, та й думку гадаю...


Це з Петроса видно Говерлу


А це вже з Говерли видно Петрос


Вівці файно пасуться під Говерлою, ніхто не заважає


А це вже ми попаслися лісовими ягодами


Язиката хвеська:)


Ще один "обївся"

Одного дня в Коломиї

Спіткало щастя в цю суботу помандрувати по Коломиї. Одним словом - файне містечко.








Загалом саме з подорожі замками розпочався мій трудовий досвід у туризмі. Не була б вона успішною, мабуть було б на одне турагенство на Волині менше. Тому, власне, мабуть це найулюбленіша мандрівка.


Розпочинається подорож  власне з Дубенської фортеці. Раджу обовязково усім спуститися в рів і помандрувати під бастіонами. Оскільки, прибули до відкриття музею, побачили форт імпозантно в тумані знадвору.


Після Дубна, заїхали ми власне у Тараканівський форт, який заховався у лісі. Цікаво, що хоча це, відносно, самий молодий наший форт кін.19 поч 20 ст., про нього чомусь найменше чули наші туристи.
Він мало не утопав у зелені, яка росла навіть на даху будівель. Цікаво, було побачити колишнє бомбосховище, про яке ми спочатку думали, що це був морг.


Перший замок, який ми відвідали опісля був Олеський, який разом з Золочівським і Підгорецьким входить у  "Золоту підкову". Замок особливий своїм інтер'єром та цікавими скульптурками в парку.


Підгорецький палац вразив своєю минулою пишністю. Попри радянську занедбаність, видно, що будувався він добротно. Кажуть, що там живе привид. Охоронці казали, що до нього вже звикли і що їх не займає.


Золочівський замок відомий своїм китайським палациком та великою брилою з незрозумілими символами. Ніхто не знає звідки вона взялася, але всі повязують її з Тевтонським орденом і пхають пальці в маленький отвір при цьому загадують бажання. Якщо матеріальне то крутять вліво, нематеріальне вправо. Цікаво що всетаки більшість вліво крутить.


Апогеєм подорожі стало відвідання Кам'янця-Подільського, де саме місто є немов природня фортеця. Місто немов би в каньйоні, а замок видніється особисто гордо. Один хан, як побачив його, запитав: хто побудував цей замок?. Йому відповіли - мабуть Бог. На що хан відповів - нехай його тоді і бере. І з цим відвів своє військо. Було чи не було ніхто не знає, але я б цю фортецю штурмувати б не став. 


Останній замок, який ми відвідали був Хотинський. Відверто кажучи мій улюблений (при всій моїй повазі до Луцького).  Величезний, неприступний, саме такий, який має бути, напевно, справжній замок. Мегазірка кіно,  якого вже знімали не в одному десятку фільмів. Цікавий він своєю мокрою плямою на стінах, природу якої ніхто не може пояснити і досі.



 

Париж... Нажаль була можливість споглядати його лише один день, але вражень лишилося на все життя. Для тих хто буде вагатися, чи варто декілька годин стояти у черзі, щоб піднятися на Ейфелеву вежу, можу сказати сміливо - варто, особливо, якщо є можливість споглядати захід сонця.
Відверто сказати їхати туди без другої половинки якось гнітюче, оскільки навколо тебе багато пар, що цілуються.


Амстердам виявився наповненим різношерстним народом. По вікнах вулиці Червоних ліхтарів сиділи дівчата (переважно чорношкірі) з сумним поглядом в очах. А в магазинах найбільш ходовими товарами надиво були бульбулятори, голандські дерев'яні галоші і що найбільш дивувало різноманітні секс-придатки. Загалом місто мене особисто гнітило своєю вседозволеністю. Можливо комусь це навпаки сподобається.


Брюсель з своїм "пісяючим хлопчиком" вразив охайністю і практичністю. Але загалом крім Європарламенту і Ратуші нічим особливим не запамятався. Він не великий і що цікаво має публічний скляний ліфт, яким можна підніматися з однієї вулиці (що на горбку) на іншу, що внизу.


Берлін найбільш запам'ятався написом на внутрішній стіні в Бундестазі, якого нінці на превеликий мій подив зберігають для нащадків - "Увидели развалины Берлина. Остались довольны".


Рим це просто історично натхненне місто, по якому скільки б не гуляв, буде мало.

 

Запамятався особливо Ватикан, де в Соборі Святого Петра побачив мозаїку Княгині Ольги і Володимира Великого.


Прага це просто шик. Це універсальне місто, яке не сподобатися не може. Загадкове і романтичне захоплює як архітектурою так і безумовно своєю практичністю. Найбільше враження - від найбільшої в центральній Європі дискотеки - Карлові Лазні, що знаходиться зразу ж біля Карлового Мосту. Цікаво було й заглянути в музей радянської окупації та "одним оком" побачити музей секс-машин. Туристів доречі в Празі більше ніж в Римі. Місто доступне і цікаве.
 

Давня мрія черговий раз реалізувалася. Алілуя!!!

31.01.2009 попивши чайку о 04.30 почали з друзями добиратися до Заросляка.
Добратися на 4-х колесах Богданах не вдалося, надто вже була крута дорога і при розвертанні останнього виникли труднощі - бус застяв.


Оскільки їхали справжні туристи - після 40 хвилин поневірянь, Богдана (не путати з автором) героїчно випхали і розвернули.

Протопавши годинку до Заросляка ми поснідали і почали підніматися.


Загалом підйом виявився легшим ніж очікувалось. Напевно завдяки відсутності стрімкого вітру.


Видимість під час підйому була мінімальною, уже за 25-50 метрів, місцями нічого не можна було бачити. Якби не досвідчені провідники, могли б зайти в Румунію:).Наші провідники несли на собі лижі і сноуборди, що нам дозволяло сильно від них не відставати, оскільки вони пересуватися швидко не могли.

Як розповідав вище, в хмарах Говерла не проглядалася і йшли на ощуп і лише піднявшись вище важких хмар, змогли побачити силует великого напівкруга, який височів перед нами.


Це була вона, довгоочікувана гірка, до якої з цього моменту кожен наступний крок вгору давався важче. Мабуть через меншу концентрацію кисню.


Доводилося робити часті зупинки і віддихуватися


Але коли вже вийшли на Говерлу, радості не було меж. Ми це змогли!


Назад спускатися було казково легко. Ми просто сіли на попи і зїхали більшу половину шляху.

Одним словом. Гори це класно!!!


Про цей похід можна почитати і тут - http://adreanalin.livejournal.com/











Галопом по Європі...

Отже, після поневірянь на митниці швидко, неочікувано рано прибув у Берлін. Приємно вразив факт, що між Німеччиною і Польщею, як в принципі і Угорщиною, Словаччиною, Чехією, Австрією уже кордонів нема. Переїжаєш європейські країни немов області в Україні. Дай Боже дожити, щоб так колись і ми так переїжали Польщу. Але митники б цьому не раділи, бариші б пропали б:).
Відвідавши супермаркети, помітив що фрукти в бундесі значно дешевші ніж у нас, солодощі, сири, мін. води і багато чого іншого.
Відверто кажучи було дуже прикро це бачити. З їхніми ж зарпатами...

Однієї чудової жовтневої суботи, я мій друг Герт і ще трійко дівчаток вирушили на острів Норденай, що на північному морі


До цього часу я думав, що чайки це безобідні істоти... Помилявся, вони наглі і можуть вихопити в тебе з рук хліб наприклад.
Read more...Collapse )
 Нічний парламент Угорщини
</div>
 

Давати чи не давати?

З Біблії: „... а огонь пожере дім хабарника: він злом вагітніє, й породжує марноту, й оману готує утроба його...” Йов.15:34.

Цього року вирішив відвідати друзів у Німеччині. Сьомого жовтня звичайним рейсовим автобусом Євровояж перетинав митний перехід Ягодин, що у Волинській області.
Для тих хто ніколи не перетинав, розкажу про давню традицію - перед митницею усі пасажири вступають в дискусію "давати чи не давати" хабаря в 5 євро, щоб процес петину кордону пройшов швидше. Скажу відверто для мене цей процес, завжди викликав інтерес, оскільки по цьому я визначаю рівень демократизації суспільства.
Запитаєте як? Відповім просто - рахую скільки людей дає, а скільки ні. Це як псевдозакон "Капранових", для тих хто не пам'ятає, ці хлопці встановили пряму залежність між кількістю бібліотек і кількістю голосів за В.Ф. Януковича на виборах 2005 року, тобто де бібліотек менше люди дивним чином голосували більше за Януковича...
Отже, з 2003 року я практично кожен рік переїжаю Ягодин і завжди більшість дає хабаря, але єдине що радує, що кожного разу знаходиться більше людей які цього робити не хочуть.
Дивує прагнення давати хабаря? Більшість наводить аргумент - ми зекономимо мінімум годину і не треба виносити валізи на перевірку і т.п.
Чому я, звичайний громадянин, не контрабандист, такий ж самий як і більшість пасажирів повинен давати хабаря?
Щоб хабарники вибудовували чергову хатинку біля траси Ягодин-Любомль, в Кончі Заспі, чи де інде? Не вже не буде простіше вияснити у начальники зміни причини затримки автобуса, перевірки і т.п., написати врешті решт листа-звернення від усіх пасажирів в органи влади, ну просто не змирюватися із цим злом, а боротися з цим. Люди, якщо ми будемо попускати митникам, викладачам, лікарям, депутатам-хабарникам тощо, ми приречені. Починати треба з себе! Ми говоримо усі, Юлі, Віті винні, а самі розводимо їх хабарництвом, як кроликів. Хотілося, щоб кожен українець поїхава у будь-яку європейську країну і подивився, як можна жити без хабарів.
Боротьба з корупцією - ось що повинно об'єднати схід і захід України, але антикорупційного об'єднання бояться сьогоднішні політичні еліти, але вірю що цим політичним пройдисвітам залишилося не довго. Народ гуртуймося і не даваймо хабарів!!! Наскільки ми залишатимемось бідотою, залежить лише від нас.

Р.S.Нас лякали колись, якщо вступимо в ЄС, то стануть у нас європейські ціни. Можу таких ляківників обрадувати - наприклад, у Німеччині більшість продуктів харчування уже можна купити дешевше ніж у нас.
Ось і здійснилася мікромрія помандрувати по Карпатах в черговий раз. Мішенню виступила гора Петрос.

Прибувши успішно за 5 год. до Яремчі з Луцька ми вирушили на Ясіня, звідки розпочали підніматися вгору.



Для того щоб досягти нашої цілі, нам слід було минути гору Какараз, причому по лівому її траверсу.
В підсумку, підступні стежки привели обминули гору з правої сторони.